ЦЕ НЕ ДИТЯЧІ ЗАБАВКИ

З початку війни в Україні наша компанія бере участь у волонтерській діяльності, допомагаючи як військовим, так і цивільним, які постраждали від конфлікту. Багато наших колег були вимушені залишити свої рідні домівки. Частина Брайтів стала на захист нашої країни, частина допомагає нашим захисникам, а частина працює над її відновленням. Через це наш досвід постійно поповнюється новими історіями. Сьогодні наш СОО, Євген Губанов, розповідає одну з них.

Ця волонтерська історія почалася з мого друга Андрія, який керував карамельною майстернею у Харкові. Оскільки повномасштабне вторгнення вплинуло на попит на солодощі, він разом з друзями, вирішив перетворити приміщення цукерні на волонтерський хаб. У ньому можна було отримати необхідні речі, а також пригоститись філіжанкою кави. Це стало основою створення ART Help — благодійної організації, яка допомагала покривати запити військових та людей, які постраждали від війни. 

Трохи сумних новин, але зараз гуманітарний фронт переживає не найкращі часи. У той час як багато хто хоче зробити свій внесок та допомогти постраждалим, деякі, на жаль, прагнуть отримати з цього вигоду.

Налагодити співпрацю з центрами надання гуманітарної допомоги було вкрай складно, проте знайома порекомендувала зв'язатися з директоркою ліцею-інтернату в Балаклії, та дала нам її номер телефону. З того часу ми співпрацюємо з Тетяною, та приймаємо запити без посередників.

З розповіді Тетяни, восени до містечка повернулося багато сімей із дітьми. До повномасштабного вторгнення у Балаклії працювало 6 навчальних закладів. На разі, навчання проходить дистанційно.

У одній зі шкіл волонтери з Європи та України спільними зусиллями організували центр психологічної підтримки, і ми також доєдналися до цієї ініціативи. Відвідати його можуть як дорослі, так і діти будь-якого віку. До центру приїжджають психологи для проведення лекцій, а для малюків проводяться спеціальні заняття та розвиваючі ігри.

Більше того, у центрі можна отримати необхідну гуманітарну допомогу: побутову хімію, продукти, іграшки чи шкільне приладдя.  Життя на деокупованій території має свої нюанси. Кожну зустріч та кожне заняття дітям нагадують про правила мінної небезпеки — де можна гуляти, а де не можна, навіть у місті. Необхідно, щоб ця інформація відкарбувалась на рівні рефлексів для їхньої ж безпеки.  Перша поїздка у Балаклію відбулась у Січні цього року. Це було просто знайомство: ми підготували іграшки, солодкі та корисні подарунки для дітей, речі та побутову хімію для всіх, хто цього потребує.

Я думав, що окупація залишить свій відбиток на мешканцях, але більшість родин виїхали з Балаклії на той час, тому цього не відчутно. Діти у Балаклії ерудовані, обізнані та виховані. З ними дуже приємно спілкуватись.

В наступну нашу поїздку ми придбали усе необхідне для дитячих занять: фарби, папір, олівці, фломастери, а також м’які іграшки для наймолодших. 

Після зустрічі в центрі психологічної підтримки, була поїздка у Бахмут до підрозділу, якому допомагає Андрій. Ми запропонували дітям намалювати плакати та написати побажання чи слова підтримки для наших військових. Організували це в ігровій формі: кожна команда мала придумати та створити свій проєкт, а потім захистити його. В кожної команди була ідея і вони розповідали, чому саме це вони вирішили написати чи намалювати захисникам. 

У Квітні ми отримали запит на купівлю спортивного інвентарю для учнів ліцею, та канцтоварів та солодощів для дітей з центру, тому знову запустили збір коштів. Зазвичай таку інформацію поширюємо між друзів та у нашому корпоративному чаті. Ми запитали, хто хоче долучитись, та завдяки активності наших людей змогли придбати все, що було у списку, і в нас навіть залишилися додаткові кошти. 

На зустрічі ми розраховували поспілкуватися здебільшого з дорослими дітьми, а в результаті потанцювали та роздали автографи молодшим? 

Потроху планується відновлення роботи ліцею-інтернату. Тетяна розповідає, що до повномасштабного вторгнення у ньому були облаштовані комфортні умови для навчання дітей із усього району. Однак після деокупації навчальний заклад був розграбований. Не залишилось техніки, ба навіть предметів першої необхідності, таких як кухонне приладдя чи матраци. У наступну поїздку ми вже придбали бойлер та проектори для інтерактивних уроків. Зустріч домовились провести на відкритому повітрі:  приготувати куліш та випробувати новий спортивний інвентар у ділі:) 

Крім того, ми хочемо залучити наших спеціалістів для читання лекції про найпопулярніші напрямки в ІТ. Багато дітей будуть вступати до вузів цього і наступного року, і, можливо, ця бесіда допоможе їм обрати майбутню професію.

Насамкінець хочу сказати, що волонтерство — це важливий досвід, який не лише приносить користь, а й поповнює скарбничку історій. Надійний тил наближає нас до перемоги кожного дня.